Забута теорія економічної політики італійського просвітника Фердінандо Галіані

Abstract

Італійський економіст епохи Просвітництва Фердінандо Галіані (1728-1787) справив значний вплив на розвиток філософії, історії економіки та політичної теорії. Його економічне мислення сформувалося значною мірою під впливом Аристотеля, Даванцаті, Локка і Монтанарі. Галіані найбільш відомий за його внесок в теорію вартості, теорію процентної та економічної політики. Він визнав, що існує дихотомія між корисністю та дефіцитом, сформулювавши концепцію, яка витала в середовищі філософів з часів Аристотеля. Його найвідоміша робота «Про гроші» була написана, коли йому було всього трохи більше двадцяти років, але не стала відомою відразу, оскільки залишалася доступною тільки на італійській мові. Саме в цьому трактаті сформульовані його інтереси, а також сама теорія суб'єктивної цінності. Він першим відзначив, що ціна на товар регулює споживання, а споживання регулює ціну. Якщо ціна товару падає, попит на нього зростає, і навпаки. Вартість товару не є постійною; це розрахунок або співвідношення між товарами, які люди створюють по відношенню до інших товарів. Люди порівнюють одну вартість з іншою, і здійснювати обмін готові тільки тоді, коли їх рівень задоволеності дорівнює результату обміну. Ці погляди здаються елементарними зараз, але вони не були настільки ясними в той час, коли Галіані сформулював їх. Ф. Галіані також визнав наявність зв'язку між ціною товару і попитом на нього. Багаті люди можуть дозволити собі хороші речі, які бідні люди собі купити не можуть. Якщо ціна гарного товару зменшується, люди з менш заможних соціальних категорій починають купувати його, тим самим збільшуючи сукупний попит. Якщо ж ціна піднімається, деякі з цих людей не можуть більше купувати його. Багатий буде робити деякі покупки, тому що це модно, навіть незважаючи на те, що річ не дуже потрібна або некорисна. Модно купувати діаманти, але немодно купити воду або повітря. Це одна з причин того, чому діаманти мають високу ціну, а вода і повітря мають низьку ціну (або не мають ціни взагалі). Цей приклад також показує, що існує різниця між вартістю і корисністю. Галіані зрозумів, що цінність не є об'єктивною, вона суб'єктивна. Ціна гарної речі змінюється в залежності від смаку і купівельної спроможності кожної особистості. Він був першим дослідником, який констатував, що ціна і вартість не тотожні, а випливають із співвідношення попиту та пропозиції. Згідно Галіані, попит зрівнює сьогодення і майбутнє грошей. Галіані стверджував, що уряди в цілому не повинні втручатися в природне функціонування економіки. Уряд, який намагається стимулювати всі сектори економіки, сільського господарства і промисловості, не стимулює нічого. Ще одним аспектом його теорії економічної політики є те, що економічна політика повинна бути сформульована з урахуванням часу і місця: економічна політика, яка може бути доречною в одній країні або в один час, може бути недоречною в іншій країні та в інших умовах. На відміну від фізіократів, Галіані заявив, що сільське господарство не завжди має розглядатися як вища форма ведення господарської діяльності. Думка, що економічні моделі повинні бути скориговані на час і місце пізніше стала основним принципом німецької історичної школи. Але, на відміну від німецької історичної школи, Галіані відкидав абстрактну теорію як таку.